вторник, 1 декабря 2015 г.

Хоч я вже доросла дівчинка, але в новорячне диво все-таки вірю!

ЛИСТ ДІДУ МОРОЗУ УКРАЇНИ 01.12.2015
Добрий вечір, Діду Морозу!

Рік, що минає, був для мене важким, я чекала свого коханого з війни, молилась за нього, за хлопців на передовій і нашу неньку Україну кожного дня, кожну хвилину і кожну секунду. Розуміючи як йому важко, я переживала і не мало сліз пролила одинокими ночами. Я не випускала з рук телефон не на хвилину, а можливо він напише, а я не відповім. Мій коханий доволі ревнива особистість і поки він був на фронті я нікуди не ходила - ні в кіно з друзями, ні в театер з батьками, ні з подружками просто прогулятись парком, і взагалі ні з ким не спілкувалась, навіть по телефону, я видалила всі контакти телефонів моїх знайомих, які йому не подобались.
Поступово я переїхала до нього жити. Він жив і живе з мамою, дядьком, племінницею і братом. Чесно кажучи я дуже старалась щоб йому догодити, щоб йому було добре, щоб він не розчарувався в мені, я робила все, що він хотів. Та попри те, що мені потрібно було догодити йому, мені потрібно було ще подобатись його сім"ї. Чесно скажу мені було важко.
Та його я по-справжньому покохала і, напевне, назавжди. Тоді мені здавалося, що він також мене кохає.
Можливо він кохав мене... Та чи це кохання, коли ти можеш підвищити голос, обізвати, а інколи принижуєш свою другу половинку в очах інших людей, коли змушуєш її плакати майже щодня? Але кохання сліпе... і я не звертала на це уваги. Я не звертала уваги на те, що він міг нагрубити мені просто так, тому що в нього поганий настрій. Я його кохала.... і кохаю зараз...
Авжеш я також далеко не ідеальна. В мене багато недоліків як зовнішніх так і внутрішніх. Я не вмію готувати, я напевне не дуже цікава особистість, можу почати нити на рівному місці і, як він мені говорив, схожа на овоч або планктон, в тому сенсі, що в свої 25 я нічого не добилася. І це дійсно так я живу з батьками, працюю звичайним менеджером по логістиці і нічого не маю.
Ідеальних людей не має, але з ним мені було легко, в мене було відчуття, що він саме той...
Ми пережили з ним не мало: 5 разів він їздив на Схід, пережили важку операцію його матері, пережили його хворобу легень, пережили безгрошів"я і коли нічого їсти. Я бачила і планувала наше світле майбутнє. Проте планувала майбутнє лише я... Мені хотілося відділитись від його рідних і жити окремо, адже важко жити в чужій сім"ї, якій ти не подобаєшся. Проте коли я підняла це питання він мене не зрозумів і не підтримав, він не мав намірів не жити окремо, не одружуватись. (Йому 33 роки). Через це ми серьйозно посварились. Він привіз мої речі і викинув їх під ворітьми.
Уже більше місяця ми не спілкуємось, мені дуже погано... Мені хочеться спілкування з людьми, але водночас не хочеться ні з ким бачитись і спілкуватись. Тому Вам і пишу...

Хоч я вже доросла дівчинка, але в новорячне диво все-таки вірю, тому прошу Вас Діду Морозу, щоб в нього все було добре, щоб його оберігали вищі сили, щоб він знайшов саме ту людину, з якою йому буде добре, з якою він захоче створити сім"ю. Він цього заслуговує.

Дуже Вам дякую!

Юля (25 років)

Хоч я вже доросла дівчинка, але в новорячне диво все-таки вірю

______________________________________________________________