Як забути? 12 порад.

Не завжди любовна історія закінчується весіллям і хеппі-ендом.
Більшість пар, під вантажем непримиренних обставин, розлучаються.
Найчастіше це відбувається з ініціативи когось одного. Все, що залишається - перебирати в пам'яті щасливі моменти, нарікаючи на долю. Як максимально легко пережити розставання і забути його або її?
У спробах з'ясувати найбільш прийнятні способи, психологи проводять якісь тести та експерименти. Але людям, які переживають муки розриву, ясно, що бездіяльность, час є недостатніми ліками. Які конкретно вжити заходів, щоб після розставання викинути з голови, забути його чи її? Реальна практика показує, що необхідно зробити, щоб "заспокоїти" свою душу:

1). Позбавитись від нагадувань. А це означає, що необхідно позбутися від усіх предметів, які будуть нагадувати ...
2. Скасувати підписку на новини від колишнього (колишньої) в соціальних мережах. Видалити з друзів.
3. Не заходити на особисту сторінку колишнього (колишньої) в соцмережах.
4. Рекомендується знищити всі подарунки від колишнього (колишньої).
5. Стерти всю особисту переписку в Skype, Viber, WhatsApp, Messenger в електронній пошті з колишнім (колишньою).
6. Видалити всі фото де ви з колишнім (колишньою) на вашому смартфоні, планшеті, ноутбуці.
7. Не слухати і не користуватися чутками про колишнього (колишню). Відходити від цієї теми.
8. Не говорити погано про колишнього (колишню) і не обговорювати цю тему з друзьмі!
9. Слід перестати ходити в місця, які можуть навіяти сумні спогади.
10. Робота - найкращі ліки!
11. Лист.Якщо в душі залишилися невисловлені претензії чи образи, буде корисно написати йому (їй) лист.
Необхідно викласти в ньому бачення ситуації, запитати, чому вона (він) так вчинили.
Головне - і самому вибачитися. Якщо відбулося розлучення, значить, винні обидва.
Можна і не відправляти лист, ефект станеться від самого написання.
12. Пробачення. Повне забуття людини можливо тільки за умови, що до неї не залишилося ніяких сильних негативних емоцій. Злість, образа, відчай і навіть ненависть - необхідно видалити ці почуття з свого серця. Внутрішньо простивши колишного (колишню), можна знайти полегшення і звільнення. Нехай до неї (нього) залишаться лише приємні світлі почуття, які не заважатимуть жити в перш за все вам.

____________________________________
Всеукраїнська Служба Вибачень

Навчимося Дякувати

Друзі! 
Згадайте, коли ви востаннє дякували? Слова вдячності зникають з побутового спілкування й це не дивно, адже всі страшенно зайняті, а дякувати, здається, немає за що. Утім, ситуацію можна й потрібно виправляти.
Ще раз. Як часто ми дякуємо своїм близьким за добру справу, пораду або допомогу? Чарівне слово «дякую» здатне зігріти своїм теплом навіть затятого недруга, подарувати приємні миті та подружити найзліших ворогів.

Помічайте дрібниці 
Дякуйте людині, яка притримала двері, офіціантові, що приніс меню, водієві маршрутки, який передав решту, кондуктору тролейбуса за квиток. Будьте ввічливими і не вважайте, що хтось вам щось винен. 

Цінуйте те, що маєте 
Варто бути вдячним за дах над головою, їжу на столі, дар життя від батьків. Але ми звикаємо до таких речей і перестаємо їх помічати. Погодьтеся, дивно було б щовечора казати: "Батьки, дякую вам за моє життя". Тому варто знаходити нові причини для вдячності: наприклад, дякуй за смачний сніданок, пораду і т.п.

Започаткуйте традицію 
Цілком можливо, що у вашому колі спілкування слово "дякую" вживають рідко. Тоді варто започаткувати традицію: домовтеся з друзями, рідними, коханою людиною дякувати один одному щодня — за підтримку, підбадьорливі слова, просто за те, що вони з’явилися у вашому житті. Сенс у тому, щоб постійно нагадувати про важливість вдячності, надати їй особливого піднесеного звучання.
Шукайте цінність у нематеріальному 
Часто люди вважають, що дякувати потрібно лише за цінні подарунки. Варто відмовлятися від подібних переконань, адже найкращі речі — безкоштовні (чи радше безцінні): усмішка, обійми, компліменти. Погодьтеся, важливо хоч іноді чути, що ти — найкращий, особливо коли спіткала невдача. Хіба ж це не заслуговує на подяку? І не хвилюйтеся: частим вживанням слово "дякую" ви не знеціните ані його, ані акт вдячності. Навпаки, так світ стане хоч на краплинку добрішим!

11 січня — найввічливіший день у році. Цього дня ми відзначаємо Всесвітній день «Спасибі». Тож у вас є щаслива нагода подякувати своїм друзям, рідним за тепло і підтримку, добрі вчинки та їхню любов до вас.

А ми дякуємо, що ви прочитали цю публікацію.
________________________________________________
Всеукраїнська Служба Вибачень

Один... це явище тимчасове.

Шановні Друзі!
Ми не робимо огляд своєї пошти по причині, що вся одержана нами інформація являється конфіденційною.
Але... сьогодні повторно переглянули останню пошту,  новорічні листи, поздоровлення, ми кілька разів обдумували над темою, яку підняв наш один потенційний клієнт (не робив замовлення, а лише поділився думками).
Назвемо дописувача Андрієм (ім'я та місце проживання свідомо змінили).
Він написав досить великий електронний лист напередодні Нового 2019 року про свою ситуацію. Перечитуючи цей лист кілька разів сьогодні прийшли до висновку, що всі викладені думки виважені і написані в спокійній обстановці. А це означає, що йому вже не була потрібна наша допомога, а лише бажання виговоритися (таке часто трапляється в нашій практиці).
Читач подумає, а навіщо ми це публікуємо?! Відповідь дуже проста. Наша мета, щоб інші можливі клієнти, знали, що не можна опускати руки і перш за все тверезо оцінювати ситуацію і рішення приймати не на емоціях, а в спокої! А тепер кілька цитат з цього листа.

"... на початку року потрапив в аварію, працював дальнобойщиком. Лежав в лікарні...
Коли вийшов з лікарні мене звільнили з роботи. Але це не саме важливе. Підлікувався, знайшов іншу для себе роботу. Мене вразило те, що вдома я не застав свою кохану дружину. Разом прожили 10 років. Почав їй телефонувати, але ніхто не знімав трубку. Так намагався знайти її кілька днів. Потім звернувся за допомогою до її подружок, всі як по сценарію відповідали, що не знають де вона. На її роботі повідомили, що звільнилася. Контактував з її мамою. Це мене добило. Від неї я дізнався, що дружина подала на розлучення і скоро я одержу повістку в суд! Чому? Яка причина? Просив маму дружини, щоб надала можливість поговорити з Ларисою. Категорично відмовилась. Відмовилась. Це я дуже ввічливо пишу. Вона просто обізвала мене і кунила трубку.
Сидів, довго розмірковував...
Хотів запити, забути, але втримався.
Поїхав до свого близького товариша щоб поспілкуватися, виговритися, можливо випити, щоб знати стрес. Але і він мене здивував. Коли я сказав, що після аварії, не маю роботи, засобів для життя, він відразу повідомив, що має термінову роботу і йому необхідно вже бігти...".

" Сам я за фахом музикант. Але кар'єра не склалася і вимушений був змінити, а точніше перекваліфікуватися і сісти за баранку. Робота водія мені подобалася. Заробітки регулярні.
Згадавши, що я добре граю на кількох інструментах, зняв гітару і пішов до піземного переходу, щоб хоч якісь заробити кошти. Співав, грав. Буквально за годину у мене вже було достатньо грошей на харчі (в холодильнику миша повісилася). Вирішив ще трохи пограти, але...
Ніколи не знав, що за місце в переході необхідно всім платити. Підсумок був не дуже хороший. Гроші відібрали, побили...
Вирішив, що це не для мене. На ранок перечитав всі оголошення. Нічого не потрапило на очі.
Якось їдучи в метро зустрів близьку подружку своєї дружини.  Розмова була не дуже приємною, але корисною для мене. Виявляється, що всім потрібна лише здорова людина, чоловік з роботою та товстим гаменцем. Ось основна причина втечі моєї коханої дружини. Виявляється, що ніякого кохання не існує...".

"Один. Дружина накивала, друг виявився не друг. Образливо, гидко".

"... Тепер знаю твордо, що випадкових зустрічей не буває. Переконаний, що хтось зверху мені допоміг та влаштував зустріч з бабусею, якій я допоміг сісти в тролейбус (не могла ніяк піднятися на східці). Добрими та щирими очима поглянула, подякувала. Вже в тролейбусі у нас відбулася розмова. Сам не знаю, як це вийшло, але мені захотілося ій все розказати. Вона уважно слухала, вдивлялася, а кінці сказала мені напевно пророчі слова.
Пройшло кілька днів і мені зателефонував дуже далекий приятель і запропонував роботу! Не просто роботу, а мою давню мрію!!!  Вже працюю!"
___________________________________________________
Це дуже коротко, але напевно зрозуміло для читача!
Мені захотілося сказати таке з власної практики, щоб прочитали інші люди, щоб знали і завжди розраховували лише на себе.

В кінці, а точніше в останні години 2017 року мені довелося запитати в однієї жінки таку думку: "Що ти будеш робити, коли всі навколо твого чоловіка будуть проти нього? Чи станеш ти на його сторону і чи будеш "подавати патрони" (в переносному значенні). Відповідь мене не задовільнила, а скоріше вразила. Приблизно це звучало так: "Я не буду проти колективу".
Дуже цікаво, але через півроку мені довелося таке ж запитання поставити вже іншій жінці та в іншому місті. Від почутої відповіді я був ніби на сьомому небі.  Відповідь звучала так: "Я не лише буду подавати патрони, а поправлю каску та тихенько ще подам бутерброди!".
Пройло ще півроку і картинка стала такою.
Жінка яку я першою запитав нині добре живе зі своїм чоловіком.
Друга респондентка зрадила свого чоловіка в тяжку для нього хвилину.
ВИСНОВОК: Необхідно вірити не словам, а вчинкам, шановні Друзі!
____________________________________________________________

Поглянь на світ очима Бога, він бачить світ, не так як ти. Ти кажеш: "Можу трохи", він каже: "Все можеш ти!"

МИСТЕЦТВО МУДРОСТІ

Не стримуй те, що йде,
і не відштовхуй те,
що приходить.
І тоді щастя саме знайде тебе.

_____________________________
Всеукраїнська Служба Вибачень