Шановні Друзі!
Ми не робимо огляд своєї пошти по причині, що вся одержана нами інформація являється конфіденційною.
Але... сьогодні повторно переглянули останню пошту, новорічні листи, поздоровлення, ми кілька разів обдумували над темою, яку підняв наш один потенційний клієнт (не робив замовлення, а лише поділився думками).
Назвемо дописувача Андрієм (ім'я та місце проживання свідомо змінили).
Він написав досить великий електронний лист напередодні Нового 2019 року про свою ситуацію. Перечитуючи цей лист кілька разів сьогодні прийшли до висновку, що всі викладені думки виважені і написані в спокійній обстановці. А це означає, що йому вже не була потрібна наша допомога, а лише бажання виговоритися (таке часто трапляється в нашій практиці).
Читач подумає, а навіщо ми це публікуємо?! Відповідь дуже проста. Наша мета, щоб інші можливі клієнти, знали, що не можна опускати руки і перш за все тверезо оцінювати ситуацію і рішення приймати не на емоціях, а в спокої! А тепер кілька цитат з цього листа.
"... на початку року потрапив в аварію, працював дальнобойщиком. Лежав в лікарні...
Коли вийшов з лікарні мене звільнили з роботи. Але це не саме важливе. Підлікувався, знайшов іншу для себе роботу. Мене вразило те, що вдома я не застав свою кохану дружину. Разом прожили 10 років. Почав їй телефонувати, але ніхто не знімав трубку. Так намагався знайти її кілька днів. Потім звернувся за допомогою до її подружок, всі як по сценарію відповідали, що не знають де вона. На її роботі повідомили, що звільнилася. Контактував з її мамою. Це мене добило. Від неї я дізнався, що дружина подала на розлучення і скоро я одержу повістку в суд! Чому? Яка причина? Просив маму дружини, щоб надала можливість поговорити з Ларисою. Категорично відмовилась. Відмовилась. Це я дуже ввічливо пишу. Вона просто обізвала мене і кунила трубку.
Сидів, довго розмірковував...
Хотів запити, забути, але втримався.
Поїхав до свого близького товариша щоб поспілкуватися, виговритися, можливо випити, щоб знати стрес. Але і він мене здивував. Коли я сказав, що після аварії, не маю роботи, засобів для життя, він відразу повідомив, що має термінову роботу і йому необхідно вже бігти...".
" Сам я за фахом музикант. Але кар'єра не склалася і вимушений був змінити, а точніше перекваліфікуватися і сісти за баранку. Робота водія мені подобалася. Заробітки регулярні.
Згадавши, що я добре граю на кількох інструментах, зняв гітару і пішов до піземного переходу, щоб хоч якісь заробити кошти. Співав, грав. Буквально за годину у мене вже було достатньо грошей на харчі (в холодильнику миша повісилася). Вирішив ще трохи пограти, але...
Ніколи не знав, що за місце в переході необхідно всім платити. Підсумок був не дуже хороший. Гроші відібрали, побили...
Вирішив, що це не для мене. На ранок перечитав всі оголошення. Нічого не потрапило на очі.
Якось їдучи в метро зустрів близьку подружку своєї дружини. Розмова була не дуже приємною, але корисною для мене. Виявляється, що всім потрібна лише здорова людина, чоловік з роботою та товстим гаменцем. Ось основна причина втечі моєї коханої дружини. Виявляється, що ніякого кохання не існує...".
"Один. Дружина накивала, друг виявився не друг. Образливо, гидко".
"... Тепер знаю твордо, що випадкових зустрічей не буває. Переконаний, що хтось зверху мені допоміг та влаштував зустріч з бабусею, якій я допоміг сісти в тролейбус (не могла ніяк піднятися на східці). Добрими та щирими очима поглянула, подякувала. Вже в тролейбусі у нас відбулася розмова. Сам не знаю, як це вийшло, але мені захотілося ій все розказати. Вона уважно слухала, вдивлялася, а кінці сказала мені напевно пророчі слова.
Пройшло кілька днів і мені зателефонував дуже далекий приятель і запропонував роботу! Не просто роботу, а мою давню мрію!!! Вже працюю!"
___________________________________________________
Це дуже коротко, але напевно зрозуміло для читача!
Мені захотілося сказати таке з власної практики, щоб прочитали інші люди, щоб знали і завжди розраховували лише на себе.
В кінці, а точніше в останні години 2017 року мені довелося запитати в однієї жінки таку думку: "Що ти будеш робити, коли всі навколо твого чоловіка будуть проти нього? Чи станеш ти на його сторону і чи будеш "подавати патрони" (в переносному значенні). Відповідь мене не задовільнила, а скоріше вразила. Приблизно це звучало так: "Я не буду проти колективу".
Дуже цікаво, але через півроку мені довелося таке ж запитання поставити вже іншій жінці та в іншому місті. Від почутої відповіді я був ніби на сьомому небі. Відповідь звучала так: "Я не лише буду подавати патрони, а поправлю каску та тихенько ще подам бутерброди!".
Пройло ще півроку і картинка стала такою.
Жінка яку я першою запитав нині добре живе зі своїм чоловіком.
Друга респондентка зрадила свого чоловіка в тяжку для нього хвилину.
ВИСНОВОК: Необхідно вірити не словам, а вчинкам, шановні Друзі!
____________________________________________________________
